Інгредієнти :
- Вчорашній рис – 100 г.;
- Шинка – 70 г.;
- Зелена цибуля – 2 пір’їни;
- Цибуля – 1 шт. (невеличка);
- Кока-кола – 150 мл.;
- Соєвий соус – 2 ст. ложки;
- Устричний соус – 1 ст. ложка;
- Кетчуп – 1 ст. ложка;
- Сіль – за смаком;
- Соняшникова олія – 2 ст. ложка;
- Яйце – 1 шт.
Приготування:
Нарізаємо інгредієнти: шинку невеликим брусочком, зелену цибулю смужками по 2 см., цибулю невеликим кубиком.
Розігріваємо сковороду, додаємо 1 ст. ложку олії, розбиваємо яйце, перемішуємо та смажимо (скрамбл) 1,5 хвилини. Викладаємо в окрему миску.
Розігріваємо олію на сковороді, додаємо цибулю та смажимо до прозорості, додаємо шинку та обсмажуємо до золотавої скоринки, вливаємо кока-колу та даємо покипіти десь хвилину. Додаємо соєвий соус, устричний соус, кетчуп, сіль, перемішуємо та даємо покипіти хвилину. Додаємо рис, розбиваємо грудки та смажимо, поки не випариться рідина. Додаємо зелену цибулю та яйце.
Для подачі можна використати кунжутне насіння та листя норі.
Історія смаженого рису з Кока-колою — це захоплива суміш військової кулінарії, феномену глобалізації та сучасної культури азійського стріт-фуду. Ця страва не народилася в кулінарних академіях; вона з'явилася на світ завдяки винахідливості людей, які з'єднали західний мас-маркет та східні традиції блукання навколо вока.
Тут можна виділити три головні історичні етапи:
Кока-кола масово прийшла в Азію разом із американськими військовими базами під час Корейської та В'єтнамської воєн. Американське командування завозило газованку мільйонами банок для своїх солдатів. Частина цих запасів неминуче потрапляла на місцеві чорні ринки та кухні азійських кухарів, які обслуговували бази.
Місцеві кулінари, які звикли використовувати у своїх стравах делікатні солодкі нотки (завдяки тростинному цукру чи пальмовому сиропу), швидко зрозуміли, що Кока-кола — це дешеве, вже готове джерело концентрованого цукру з карамельним кольором та унікальним набором прянощів (кориця, коріандр, ваніль, цитрусові олії). Вони почали експериментувати, додаючи її в маринади для м'яса та соуси для смаження.
Хоча ми говоримо про рис, першим справжнім хітом з використанням газованки в Азії стали курячі крильця та свинячі реберця в Кока-колі (Cola Chicken / 可乐鸡翅), які стали шалено популярними в Китаї (особливо в Шаньдуні та Гуанчжоу) у 1980–1990-х роках.
Кухарі помітили, що ортофосфорна кислота, яка є в колі, працює як чудовий тендеризатор — вона розм'якшує волокна м'яса, а цукор при нагріванні карамелізується, створюючи ідеальну глянцеву глазур темно-бурштинового кольору. Оскільки соус після гасіння м'яса залишався на пательні, винахідливі кухарі стріт-фуду почали висипати туди вчорашній рис, щоб цей соус не пропадав. Так народився прообраз сучасного смаженого рису з колою.
У 2000-х та 2010-х роках, з розвитком культури нічних ринків (Night Markets) у Тайвані, Таїланді та Південній Кореї, кухарі почали шукати нові способи привабити молодь та туристів. Поєднання «Кока-кола + Рис» стало чудовим маркером так званої «брудної, але смачної» їжі (Dirty Delicious або Junk Food Gourmet).
Коли соєвий соус (який дає сіль та умамі) зустрічається з уварюваною колою (яка дає солодкість і карамель), на молекулярному рівні відбувається хімічна магія — реакція Майяра. Рис набуває такого глибокого смаку, ніби його готували з використанням десятка рідкісних азійських спецій та дорогих густих сиропів.