Молода картопля по-корейськи

Інгредієнти :

-  Картопля молода – 500 г.;

-  Зелена цибуля – 5 пір’їн;

-  Гіркий перець – 1 шт.;

-  Соєвий соус – 3 ст. ложки;

-  Подрібнений імбир – ½ ч. ложки;

-  Рослинна олія – 2 ст. ложки;

-  Мед – 2 ст. ложки;

-  Часник – 4 зубчика.

Приготування:

Нарізаємо перець смужками, подрібнюємо зелену цибулю, часник та імбир.

Змішуємо соєвий соус та мед (для зручності).

Добре промиту картоплю висипаємо в каструлю, заливаємо водою. Після закипання готуємо 20 хвилин. Зливаємо воду та промиваємо під холодною водою.

Розігріваємо сковороду, додаємо 2 ст. ложки рослинної олії, обсмажуємо картоплю на середньому вогні декілька хвилин, постійно перемішуючи. Додаємо суміш з меду та соєвого соусу, перемішуємо та готуємо ще декілька хвилин. Додаємо подрібнений часник, імбир та гострий перець, готуємо 30 секунд постійно помішуючи. Додаємо зелену цибулю, перемішуємо.

При подачі додаємо подрібнену зелену цибулю та насіння кунжуту.

Смачного!

Корейська картопля в глазурі Ал-гамджаджорім (Al-gamja-jorim) має дуже приземлену, але надихаючу історію. Це класичний приклад того, як корейський народ завдяки своїй філософії «нічого не викидати» перетворив дешевий сільськогосподарський відхід на національний делікатес.

У цій історії є три головні кулінарні таємниці:

1. Порятунок «некондиційного» врожаю

Картопля не є корінним продуктом для Корейського півострова — її завезли лише у першій половині 19 століття (орієнтовно у 1820-х роках) з Китаю. Вона швидко прижилася в гірських регіонах, де погано росла примхлива рисова культура.

Коли восени селяни збирали врожай картоплі, великі бульби йшли на продаж, на крохмаль або в ситні супи. А от найдрібнішу картоплю — розміром з горіх чи виноградину — ніхто купувати не хотів. Чистити її вручну було справжнім пеклом. Оскільки викидати їжу в Кореї вважалося величезним гріхом, бідні селяни знайшли вихід: варити і тушкувати її цілою, прямо в шкірці. Шкірка молодої дрібної картоплі ставала тонкою і повністю їстівною, зберігаючи форму бульби.

2. Еволюція в ідеальний "Банчан"

Терміном Дджорім (Jorim) у Кореї називають метод тривалого тушкування продуктів (овочів, риби, м'яса) у насиченому, солоно-солодкому соусі до повного уварювання рідини.

Цей метод виник не заради краси, а для консервації. У часи, коли не було холодильників, висока концентрація соєвого соусу та цукру (чи сиропу) працювала як природний консервант. Приготована таким чином дрібна картопля могла тижнями стояти в глиняних чанах хонгі і не псуватися.

Вона стала одним із найпопулярніших банчанів (традиційних закусок, які безкоштовно подають до кожної трапези разом із рисом). Оскільки картопля просочувалася соусом наскрізь, одна така маленька солоно-солодка бульба допомагала з'їсти цілу піалу прісного білого рису, що було основою раціону звичайних людей.

3. Сучасний культ: «Текстура, що жується»

З бідняцьких хат ця страва з часом перекочувала в корейські шкільні ланч-бокси (досірак), домашні обіди та сучасні барбекю-ресторани.

Сьогодні в Кореї існує справжній культ правильної текстури для цієї страви, який називається chewy (тягучий, такий, що приємно жується). Сучасні корейські господині замість меду часто використовують мульот (кукурудзяний сироп) або олігодан (рисовий сироп). Вони уварюють соус настільки ретельно, що шкірка картоплі стає карамелізованою та цупкою, а всередині картопля залишається ніжною, як крем. Поєднання гострого свіжого чилі та імбиру додає страві характеру, прибираючи зайву приторність.