Інгредієнти :
- Кавуна шкірка – 500 г.;
- Часник - 1 зубчик;
- Імбир – 1 см.;
- Зелена цибуля- 2 пір’їни;
- Сіль – ½ ст. л.;
- Цукор – 2 ст. ложка;
- Кочукару – 1 ст. ложка;
- Рибний соус – 1 ст. ложка;
- Мед – 1 ч. ложка;
- Кунжутне насіння – 1 ч. ложка.
Приготування:
Видаляємо червону м’якоть. Обрізаємо зелену зовнішню шкірку. Використовуємо лише білу частину шкірки. Нарізаємо шкірку невеликими квадратними шматками (1х1 см). Перекладаємо у ємність.
Додаємо ½ ст. ложки солі, 2 ст. ложки цукру. Перемішуємо. Залишаємо на 30 хвилин щоб стікала зайва рідина. Зливаємо рідину. Додаємо 1 ст. ложку перцю кочукару, подрібнений часник, подрібнений імбир, подрібнену зелену цибулю, 1 ст. ложку рибного соусу та 1 ч. ложку меду, добре перемішуємо.
При подачі додаємо 1 ч. ложку кунжутного насіння.
Смачного!
Кімчі з кавунових шкірок в Кореї називають Subak Kkoduiri Kimchi (수박꼬두리김чі) або Subak Geotjeori (수박겉절이), якщо це швидкий літній варіант без тривалого бродіння. Це унікальний сезонний делікатес, який має дуже цікаву історію.
Кавуни потрапили на Корейський півострів приблизно в період династії Корьо (X–XIV століття) з Китаю. Довгий час вони були неймовірно дорогими, королівськими фруктами. Проте у період пізньої династії Чосон (XVIII–XIX століття) їх почали вирощувати масово.
Історія появи кімчі з кавунових шкірок базується на двох стовпах корейського побуту:
У давні часи, коли Корея переживала важкі економічні періоди (зокрема післявоєнні роки XX століття), викинути білу частину кавуна вважалося непростимим марнотратством. Червону м’якоть з'їдали або віддавали дітям як солодощі, а щільну білу частину (альбенг-і) ощадливі корейські мами пускали в діло.
Корейці помітили, що за своєю текстурою очищена кавунова шкірка майже ідентична до білої корейської редьки му (з якої роблять знамените кубиковане кімчі Ккакдугі). Вона така ж хрустка, соковита, але має делікатніший, злегка солодкуватий посмак і зовсім не гірчить, на відміну від літньої редьки.
В корейських родинах цю страву готують у двох варіантах, залежно від мети:
Швидке літнє кімчі (Geotjeori): Шкірки маринують і їдять свіжими вже за 30 хвилин після приготування. Це ідеальний освіжаючий гарнір (панчхан) до жирного смаженого м'яса (самгьопсаль) або холодного супу з локшиною.
Ферментоване кімчі: Його солять сильніше, віджимають максимум вологи та залишають бродити на кілька днів. Воно стає неймовірно хрустким, набуває характерної кислинки та «газованого» ефекту.