Орчата Мексиканська

Інгредієнти:

-  Рис довгозернистий  – 1 ½ чашки;

-  Цукор ванільний – 10 г.;

-  Цукор – 100г.;

-  Згущене молоко – 1 банка;

-  Кориця паличка – 1 шт.;

-  Молоко – 1 літр;

-  Вода – 1 ½ літри.

Приготування:

Промиваємо 1 ½ чашки рису, поки вода не стане прозорою, перекладаємо у велику ємність, додаємо 1 паличку кориці та заливаємо 750 мл киплячої води для пом’якшення. Залишаємо на ніч або мінімум на 4 години.

Приготуємо цукровий сироп: насипаємо в ємність 100 г цукру та наливаємо 250 мл. води, ставимо на вогонь та помішуючи розтоплюємо цукор. Охолоджуємо до кімнатної температури.

Виливаємо рисову суміш в блендер, додаємо 10 г ванільного цукру та змішуємо протягом 3 хвилин до приємної консистенції. Через сито або марлю переливаємо суміш в ємність для змішування.

В окремому посуду для зручності змішуємо згущене молоко зі звичайним молоком, після чого переливаємо його в нашу ємність. Додаємо ½ літра води або молока за бажанням та цукровий сироп.

Все добре перемішуємо та додаємо лід.

При подачі можна використовувати мелену корицю.

Смачного!

Історія орчати, цього прохолодного освіжаючого напою, налічує тисячоліття і є чудовим прикладом кулінарної подорожі крізь континенти.

Давні витоки:

• Північна Африка (2400 р. до н.е.): Найдавніші згадки про орчату датуються 2400 роком до нашої ери у Північній Африці. Тоді напій готували з мелених та підсолоджених тигрових горіхів (чуфи).

• Римська імперія: Після того, як Єгипет став частиною Римської імперії, напій став відомим як hordeata. Його цінували за охолоджуючі та поживні властивості, навіть давали немовлятам.

Поширення до Європи:

• Іспанія (VIII століття): У VIII столітті орчата, ймовірно, потрапила до Іспанії разом з маврами. В Іспанії, особливо у Валенсії, орчата з тигрових горіхів (horchata de chufa) стала надзвичайно популярною і вважається ексклюзивно валенсійським продуктом.

• Легенда про назву: Існує легенда, згідно з якою король Арагону Хайме I, вперше спробувавши орчату у Валенсії, вигукнув: "Aixó és or, xata!" (що з валенсійської означає "Це ж золото, люба!"). Від поєднання останніх двох слів, "орчата", нібито і пішла назва напою.

• З Іспанії напій поширився до Франції та Англії.

Мандрівка до Америки:

• Мексика та Новий Світ: Разом з іспанськими колонізаторами орчата потрапила до Мексики та інших країн Нового Світу. Однак, оскільки іспанські конкістадори не привезли з собою тигрові горіхи, місцеві жителі почали адаптувати рецепт.

• Рисова орчата (Horchata de Arroz): У Мексиці та Центральній Америці орчату почали виготовляти на основі рису, додаючи до напою місцеві інгредієнти, такі як мексиканська кориця та ваніль. Так з'явилася "рисова орчата" (horchata de arroz). Ця версія набула величезної популярності в Мексиці та поширилася по всій Північній та Південній Америці.

Сучасні варіації:

Сьогодні орчата асоціюється, головним чином, з Мексикою та країнами Центральної Америки, але існують численні її варіації по всьому світу. Наприклад:

• Horchata de mélon: з меленого насіння дині.

• Horchata de ajonjolí (Пуерто-Рико): з меленого насіння кунжуту, рису та мигдалю, часто зі згущеним молоком, кокосовим молоком, спеціями та навіть ромом.

Таким чином, орчата — це давній напій з багатою історією, що пройшов шлях від Північної Африки до Іспанії, а потім, трансформувавшись, став культовим напоєм у Латинській Америці.