Місо-глазуровані баклажани

Інгредієнти :

-  Баклажан – 1 шт.;

-  Імбир - 1 см;

-  Зелена цибуля – 3 пір’їни;

-  Лайм – 1 шт.;

-  Сіль – 2-3 дрібки;

-  Мед – 1 ст. ложка;

-  Кунжутна олія – 1 ст. ложка;

-  Місо-паста – 1 ст. ложка;

-  Рослинна олія – 2 ст. ложки;

-  Насіння кунжута – ½ ст. ложки.

Приготування:

Нарізаємо баклажан кружальцями по 2 см. Посипаємо з обох боків сіллю. Даємо настоятися 15 хвилин.

Готуємо маринад: вичавлюємо 1 ч. ложку соку лайму, додаємо 1 ст. ложку місо-пасти, 1 ст. ложку соєвого соусу, 1 ст. ложку кунжутної олії, 1 ст. ложку меду, подрібнений імбир та перемішуємо до однорідної маси.

За допомогою рушника прибираємо зайву вологи з баклажанів.  В розігріту сковороду додаємо 2 ст. ложки рослинної олії, викладаємо обсмажуватися баклажани. Обсмажуємо з обох боків до золотавого кольору. Після обсмажування покриваємо місо-маринадом та випікаємо в розігрітій духовці до 200 °С, 8-10 хвилин (поки вони не карамелізуються).

При подачі додаємо подрібнену зелену цибулю та обсмажене насіння кунжуту.

Смачного!

Страва, яку ми знаємо як місо-баклажани, особливо популярний варіант Насу Денґаку (茄子田楽), поєднує в собі історію двох ключових інгредієнтів японської кухні: баклажанів та місо-пасти, а також техніку приготування денґаку.

1. Баклажани в Японії

• Баклажани потрапили до Японії відносно пізно, ймовірно, у VIII столітті, через Китай та Корею. Спочатку вони не були дуже популярними, але з часом їх почали активно вирощувати та використовувати в різних стравах.

• В японській кухні існує багато сортів баклажанів, які відрізняються за формою, розміром та смаком. Вони використовуються у смажених, тушкованих, маринованих стравах та темпурі.

2. Місо в Японії

• Місо — це традиційна японська приправа, ферментована з соєвих бобів, рису або ячменю, солі та спеціальних грибів кодзі. Її історія сягає дуже давніх часів, приблизно періоду Дзьомон (14 000–300 рр. до н. е.), коли в Японії почали використовувати ферментовані продукти.

• У період Нара (710–794 рр. н. е.) місо вже було досить поширеним, але спочатку воно вважалося розкішшю і було доступне лише знаті. З часом виробництво місо поширилося, і воно стало важливим елементом повсякденного раціону японців. Існують різні види місо, які відрізняються за смаком, кольором та часом ферментації.

3. Денґаку як техніка приготування

• Термін денґаку (田楽) спочатку відносився до ритуальних танців, які виконували під час посадки рису. Згодом ця назва перейшла на спосіб приготування тофу та овочів, нанизаних на шпажки та змащених місо, а потім запечених над вогнем.

• Вважається, що цей спосіб приготування став популярним у період Муроматі (1336–1573 рр. н. е.). Смажені на грилі або запечені продукти з солодко-солоною місо-глазур’ю стали улюбленою стравою на ярмарках та фестивалях.

4. Поява місо-баклажанів

Поєднання цих трьох елементів — баклажанів, місо та техніки денґаку — призвело до створення страви, яку ми знаємо як місо-баклажани. Точний час її появи важко визначити, але ймовірно, це сталося в період Едо (1603–1868 рр. н. е.), коли споживання баклажанів стало більш поширеним, а регіональні кухні почали активно розвиватися.

Насу Денґаку (місо-глазуровані баклажани) швидко завоювало популярність завдяки своєму унікальному смаку — ніжній солодкуватості баклажана, насиченому умамі місо та легкому карамельному аромату після запікання або смаження. Сьогодні це одна з найвідоміших і найулюбленіших страв японської кухні як в Японії, так і за її межами.