Інгредієнти :
- Вирізка свиняча – 300 г.;
- Ошийок свинячий – 300 г.;
- М'ясо чорізо – 200 г.;
- Кабаноси – 4 шт.;
- Бекон (смужками) – 6 шт.;
- Цибуля – 1 шт.;
- Помідор – 1 шт.;
- Перець зелений – 1 шт.;
- Кінза – пучок;
- Соус «Український» - 5 ст. л.;
- Часник - 2 зубчика;
- Сіль – ½ ч. л.;
- Мелений перець – ½ ч. л.;
- Гранульований часник – 1 ч. л.;
- Гострий перець – ½ ч. л.
Приготування:
На холодну сковороду висипаємо порізані смужки бекону, обсмажуємо 7 хвилин, за цей час він виділить жир та встигне обсмажитись.
Далі додаємо 300 г порізаної невеликими шматками свинячої вирізки. Перемішуємо та залишаємо обсмажуватися на середньому вогні 5 хвилин.
Додаємо 300 г фаршу з свинячого ошийку, ½ ч. л. солі, ½ ч. л. меленого перцю, 1 ч. л. гранульованого часнику та ½ ч. л. гострого перцю, перемішуємо та смажимо 5 хвилин.
Додаємо чорізо, перемішуємо та продовжуємо смажити протягом 10 хвилин.
Останніми додаємо кабаноси та обсмажуємо 3 хвилини.
Тим часом подрібнюємо 2 зубчики часнику, кінзу, нарізаємо невеликим кубиком перець, помідор та цибулю.
Додаємо овочі до сковороди, перемішуємо, смажимо 5 хвилин.
Додаємо подрібнений часник, 5 ст. ложок соусу «Український» та подрібнену кінзу, перемішуємо та обсмажуємо 2 хвилини.
В зручному місці на сковороді робимо заглиблення для того щоб, нагріти та увібрати трохи олії тортильями. Потім в тортильї викладаємо начинку.
Перед подачею прикрашаємо кінзою та поливаємо соком лайму.
Смачного!
Тако — це одна з найвідоміших страв мексиканської кухні. Її історія є поєднанням давніх традицій та сучасних кулінарних адаптацій.
Найпопулярніша теорія походження слова "тако" пов'язана з мексиканськими срібними шахтами у XVIII столітті. Слово "тако" на той час означало невелику "затичку" або "пробку", яку шахтарі робили з паперу і пороху для вибухів. Ця "затичка" була компактною та зручною, як і їжа, яку вони брали з собою на роботу. Згодом ця назва прижилася для простої, портативної їжі — тортильї, загорнутої з начинкою.
Доіспанська епоха: Коріння тако сягає глибоко в історію. Стародавні цивілізації, як-от ацтеки, використовували кукурудзяні тортильї для споживання їжі. Ці коржі були їхнім основним "столовим прибором", і вони використовували їх, щоб зачерпнути м'ясо або овочі.
"Тако де мінеро" (Тако шахтаря): У XIX столітті тако стає звичною їжею робітничого класу, особливо серед шахтарів. Це була ситна, дешева і зручна страва, яку можна було легко приготувати і з'їсти під час роботи.
XX століття: Тако почало поширюватися за межі шахтарських міст і стало популярною вуличною їжею в Мексиці. Кожен регіон мав свій власний вид тако: на півдні з морепродуктами, на півночі з яловичиною.
Світова популярність: У середині XX століття мексиканські іммігранти привезли тако до США, де страва швидко набула популярності. Саме в США з'явилися такі адаптації, як тако в твердій оболонці, що полегшило його комерціалізацію та перетворило на глобальний фаст-фуд.