Інгредієнти :
- Груші – 4 шт.;
- Бадьян - 1 зірочка;
- Кориця – 1 паличка;
- Цукор – 110 г.;
- Ванільний цукор – 10 г.;
- Вино гранатове – 600 мл.
Приготування:
В ємність, таку щоб помістились груші одним шаром, насипаємо 110 г цукру та 10 г ванільного цукру, додаємо 1 зірочку бадьяна, 1 паличку кориці, заливаємо вином та доводимо до кипіння.
Поки закипає сироп очищуємо груші від шкірки, хвостик залишаємо. Робимо зріз для того, щоб грушу можна було красиво виставити на тарілку.
Готуємо грушу в сиропі 15 хвилин, перевертаємо її на інший бік і готуємо ще 15 хвилин. Так груша з усіх боків матиме рівномірний колір. Знімаємо з вогню та даємо охолонути, періодично поливаючи та перевертаючи груші.
Виймаємо груші та спеції. Сироп ставимо варитися на середньому вогні протягом 10 хвилин (слідкуйте за вогнем щоб сироп не витік), тоді він стане соусом. Охолоджуємо.
При подачі поливаємо грушу соусом.
Смачного!
Груші, томлені у вині — це класичний європейський десерт, історія якого налічує не одне століття. Це прекрасний приклад того, як прості інгредієнти, поєднані з технікою консервації, перетворилися на елегантну страву.
Ідея приготування фруктів у рідині з додаванням підсолоджувачів сягає ще часів Стародавнього Риму. Римляни часто тушкували або варили фрукти (не лише груші, а й айву) у підсолодженому вині або меді. Це був практичний спосіб консервації, що дозволяв зберігати плоди довгий час.
У Середньовіччі ця практика стала ще більш поширеною, особливо на півдні Європи. Цукор був дорогим, тому для підсолоджування найчастіше використовували мед або солодке вино. Додавання спецій, як-от кориця, гвоздика та бадьян, було ключовим елементом. Спеції не лише покращували смак, але й вважалися корисними для травлення, а також маскували присмак вина, яке не завжди було високої якості.
Найбільшої популярності та вишуканості страва набула у Франції у період Ренесансу. Саме французькі кулінари довели цей десерт до досконалості.
Французькою він відомий як "poire pochée au vin rouge" (груша, припущена у червоному вині).
В цей час рецепт став більш стандартизованим: груші часто очищали від шкірки, залишали цілими та повільно тушкували у насиченому червоному вині з додаванням цукру та букету спецій. Тривале томління надавало грушам характерного яскраво-бордового кольору, м’якої, але не розвареної текстури та насиченого винного аромату.
Ця страва стала символом рустикальної елегантності — десертом, який можна було приготувати з простих осінніх інгредієнтів, але який ідеально підходив для святкового столу.
Сьогодні груші, томлені у вині, залишаються класикою. Їх подають з різноманітними доповненнями: з маскарпоне, ванільним морозивом, або просто поливають сиропом, що залишився після томління. Таким чином, ця страва пройшла шлях від практичного способу консервації в античності до улюбленого вишуканого десерту у сучасній європейській кухні.