Гаспачо з кавуном

Інгредієнти :

-  Кавун – 500 г.(м’якоть без кісточок);

-  Помідори – 500 г.;

-  Огірок – 100 г.;

-  Солодкий зелений перець – 1 шт.;

-  Часник – 1 зубчик;

-  Оцет винний білий – 1 ст. ложка;

-  Олія – 2 ст. ложки;

-  Сіль – ½ ч. ложки.

Приготування:

Помідори розрізаємо на четвертини, видаляємо плодоніжки. Очищуємо огірок, нарізаємо довільними шматками. З перцю видаляємо насіння та плодоніжку, нарізаємо шматками. Очищуємо кавун від насіння та шкірки та нарізаємо невеликими шматочками.

Перекладаємо у чашу блендеру помідори, перець, огірок, часник, вливаємо 1 ст. ложку оцту, 2 ст. ложки олії та приправляємо ½ ч. ложки солі. Перебиваємо до однорідної маси. Додаємо шматочки кавуна та перебиваємо суміш ще раз до гладкої консистенції.

Відправляємо готовий суп до холодильника щонайменше на 1-2 години.

Смачного!

Історія гаспачо з кавуном (Gazpacho de sandía) — це захопливий приклад того, як одна з найдавніших страв Середземномор'я трансформувалася в сучасну ікону літньої кухні завдяки кулінарній революції та пошуку ідеального балансу смаків.

Ця страва пройшла шлях від скромної їжі римських легіонерів до шедевра високої гастрономії.

1. Далекі витоки: Класичне гаспачо без томатів і кавуна

Щоб зрозуміти, як у гаспачо з'явився кавун, варто згадати, чим ця страва була початково.

Оригінальне андалузьке гаспачо з'явилося ще за часів Давнього Риму та Мавританського панування в Іспанії. Це був бідняцький суп розтирачів хліба та пастухів: вони розтовкали в дерев'яній ступі (lebrillo) черствий хліб, часник, сіль, оливкову олію та оцет.

• Томати з'явилися в гаспачо лише у XVI–XVII століттях, коли їх привезли з Південної Америки.

• Кавун (родом з Африки) вирощувався в Іспанії з часів маврів, але довгий час вважався суто десертним фруктом і не перетинався з солоними супами.

2. Кулінарна революція 1990-х: Ера "Nueva Cocina Española"

Поєднання кавуна та класичного гаспачо народилося в Іспанії наприкінці XX століття.

У 1980–1990-х роках в Іспанії спалахнула кулінарна революція на чолі з такими авангардними шеф-кухарями, як Ферран Адріа (El Bulli) та Дені Гарсія. Вони почали переосмислювати традиційні андалузькі рецепти, застосовуючи деконструкцію та сміливе поєднання солодкого й солоного (agridulce).

Шефи помітили дивовижну хімічну та смакову спорідненість томату й кавуна:

• Обидва інгредієнти багаті на лікопін (природний червоний пігмент та антиоксидант).

• Обидва мають високу соковитість та легку солодкість.

• Заміна частини томатів (або хліба) соковитим кавуном зробила суп менш важким, більш освіжаючим та витонченим.