Гаспачо

Інгредієнти:

-  Помідори – 1 кг.;

-  Перець зелений -1 шт.;

-  Огірок – 1 шт.;

-  Часник -  1 зубчик;

-  Сіль – ½ ч. л.;

-  Олія соняшникова – 1/4 склянки;

-  Вода – 3/4 склянки;

-  Оцет винний червоний – 1 ч. л.

Приготування:

Нарізаємо помідори, перець, часник зручними шматками. Очищуємо від шкірки огірок. Перекладаємо до блендера. Трохи розчавлюємо овочі для полегшення роботи блендера. Додаємо 1 ч. л. червоного оцту, ¼ склянки олії, ¾ склянки води та приправляємо ½ ч. л. солі. Перемішуємо в блендері до однорідності протягом 5 хвилин.

Переливаємо в ємність, накриваємо кришкою та ставимо до холодильника на 2-3 години.

При подачі перемішати та можна додати трохи подрібненої цибулі та зеленого перцю.

Смачного!

Гаспачо – це знаменитий холодний суп іспанської кухні, особливо популярний в Андалусії (Південна Іспанія). Його історія сягає корінням у давні часи, і він пройшов довгий шлях еволюції від простої селянської їжі до вишуканої страви.

1. Античні корені та давньоримський "прародич":

• Походження гаспачо пов'язують з давньоримським напоєм posca – сумішшю води, оцту та трав, яку пили римські солдати для втамування спраги та відновлення сил. Деякі дослідники вважають, що це була свого роду "енергетична" рідина, що допомагала в спекотному кліматі.

• Інші теорії простежують його зв'язок з арабським напоєм, який також був популярний в Андалусії під час мавританського панування.

2. Середньовічна Андалусія та арабський вплив:

• У середньовічній Андалусії, коли на Піренейському півострові панували маври, з'явився "білий гаспачо" (ajo blanco). Цей ранній варіант гаспачо був на основі хліба, часнику, оливкової олії, солі та води. Іноді до нього додавали мелений мигдаль. Це була проста, поживна і дешева їжа для селян та робітників у спекотному кліматі.

• Слово "гаспачо" вважається арабським за походженням – від "kaspa" (залишки, об'їдки) або "gazaz" (подрібнений), що вказує на його скромне походження з подрібнених інгредієнтів.

3. Зміна парадигми: поява помідорів (XV-XVI століття):

• Ключовий момент в історії гаспачо – це поява помідорів (а також перцю та огірків) у Європі після відкриття Америки. Спочатку помідори сприймалися з обережністю, а іноді навіть вважалися отруйними.

• Проте, до XVIII століття помідори поступово увійшли в європейську кухню, і лише тоді вони почали додаватися до гаспачо, що надало йому характерного червоного кольору та нового, свіжого смаку.

4. Еволюція до сучасного гаспачо:

• До XIX століття гаспачо з помідорами, перцем та огірками набув форми, близької до тієї, яку ми знаємо сьогодні. Це стало класичною літньою стравою в Андалусії, що допомагала пережити спеку.

• Традиційно його готували, розтираючи всі інгредієнти в ступці, що надавало йому грубуватої текстури. З появою блендерів процес став легшим, а текстура – більш однорідною.

5. Міжнародне визнання:

• У XX столітті гаспачо почав завойовувати популярність за межами Іспанії, ставши однією з візитівок іспанської кухні. Його освіжаючий смак і корисні властивості зробили його улюбленим вибором у всьому світі.

Отже, гаспачо – це не просто суп, а кулінарний символ, що відображає історію Андалусії, вплив різних культур та еволюцію інгредієнтів.