Вафлі класичні

Інгредієнти :

-   Яйце – 2шт.;

-   Молоко – 350 мл.;

-   Сіль – 1 ч. л.;

-   Цукор – 5 ст. ложок;

-   Розпушувач – 2 ч. ложки;

-   Мука – 300 гр.;

-   Молоко – 350 мл.;

-   Масло – 100 г.

Підготовка :

Масло розтопити та дочекатися кімнатної температури .

Розігріти вафельницю

В миску додати всі інгредієнти та перемішати до однорідної маси.

Випікати по 9 хвилин до рум’яної скоринки .

Історія вафель налічує багато століть і є досить цікавою, оскільки ця хрустка ласоща еволюціонувала з простих коржів до різноманітних форм і смаків, які ми знаємо сьогодні.

Ранні форми та античність:

• Стародавня Греція: Найдавніші згадки про щось схоже на вафлі сягають Стародавньої Греції. Там готували тонкі коржі під назвою "obelios" або "obelia", які випікали між двома гарячими металевими пластинами, часто з візерунками.

• Середньовіччя: У Середні віки в Європі з'явилися схожі коржі, які називали "oublies" (від латинського "oblatum" - приношення). Спочатку вони були простими, без додавання масла чи цукру, і часто продавалися біля церков.

Еволюція в Середньовіччі та Ренесансі:

• Поява візерунків: З часом форми для випікання "oublies" почали прикрашати різними візерунками, релігійними символами та гербами. Це вже більше нагадувало сучасні вафлі.

• Додавання інгредієнтів: У XIII столітті в рецептах почали з'являтися мед та інші підсолоджувачі. Пізніше стали додавати масло, молоко та яйця, що зробило тісто багатшим і смачнішим.

• Гільдії вафель: У XV столітті в містах Європи, особливо в Бельгії та Нідерландах, з'явилися перші гільдії вафель. Ці гільдії регулювали виробництво та якість вафель, а також зберігали свої унікальні рецепти в секреті.

Розквіт вафель у XVII-XVIII століттях:

• Різноманіття форм і смаків: У цей період з'явилося багато нових видів вафель, які відрізнялися формою (круглі, квадратні, довгасті), товщиною та інгредієнтами.

• "Фер-а-гуфр" (fer à gaufres): У Франції з'явилися спеціальні щипці для випікання вафель, які називалися "фер-а-гуфр".

• Поява цукру: Зі зростанням доступності цукру, вафлі ставали дедалі солодшими та популярнішими.

XIX століття та індустріалізація:

• Винахід вафельниці: У XIX столітті були запатентовані перші портативні вафельниці для домашнього використання, що зробило приготування вафель значно простішим.

• Еміграція до Америки: Європейські іммігранти привезли рецепти вафель до Америки, де вони швидко стали популярними.

Сучасна ера:

• Бельгійські вафлі: Бельгія вважається батьківщиною багатьох відомих видів вафель, таких як брюссельські (легкі та повітряні, прямокутної форми) та льєзькі (щільніші, з кристалами цукру).

• Інші види: Сьогодні існує безліч різновидів вафель по всьому світу: від тонких голландських "стропвафель" до американських вафель, які часто подають на сніданок з кленовим сиропом.

• Промислове виробництво: Вафлі стали масово вироблятися, що зробило їх доступними в усьому світі.

Отже, історія вафель – це довгий шлях від простих коржів до вишуканих ласощів. Завдяки кулінарним інноваціям, розвитку технологій та культурному обміну, вафлі стали однією з найулюбленіших солодощів у багатьох країнах світу.