Кабоча но німоно

Інгредієнти :

-  Кабоча – 500 г.;

-  Соєвий соус – 2 ст. ложки;

-  Комбу дасі – пластина 5х5;

-  Біле вино – 1 ст. ложка;

-  Цукор – 2 ст. ложки;

-  Вода – 400 мл.;

-  Сіль – ½ ч. ложки.

Приготування:

Протираємо водорості сухою або вологою серветкою. Білий наліт на поверхні – це закристалізовані солі та глутамат, які виділяються при висиханні. В ємність вливаємо 400 мл води, кладемо сушену пластину комбу дасі, даємо настоятися 30 хвилин. Ставимо ємність на повільний вогонь та доводимо майже до кипіння, виймаємо пластину (якщо вода почне кипіти, бульйон набуде гіркуватого присмаку).

Очищаємо кабочу від насіння та волокон. Нарізаємо порційними шматками по 3-4 см. За бажанням зрізаємо гострі краї шкірки (прийом менторі), щоб шматочки не розварювалися.

Викладаємо кабочу у каструлю одним шаром, вливаємо 400 мл бульйону дасі, накриваємо кришкою. На середньому вогні доводимо до кипіння та готуємо 10 хвилин. Додаємо 2 ст. ложки цукру, ½ ч. ложки солі, вливаємо 1 ст. ложку сухого вина та 2 ст. ложки соєвого соусу та обережно перемішуємо. Накриваємо і тушкуємо ще 5-10 хвилин, поки гарбуз не стане м’яким (перевіряємо проколюванням зубочисткою). Вимикаємо вогонь та даємо страві настоятися 10-15 хвилин.

Споживати можна як теплим, так і охолодженим. З рибою або м’ясом, рисом або овочами. 

Смачного! 

Кабоча но німоно (かぼちゃの煮物 / Kabocha no Nimono) — це одна з найвідоміших і найулюбленіших страв домашньої японської кухні (Офкро но аджі — «смак маминої їжі»). Назва страви буквально перекладається як «тушкований гарбуз кабоча», де слово німоно (煮物) позначає цілу категорію японських страв, повільно зварених або потушкованих у традиційному бульйоні з соєвим соусом, міріном та даші.

Історія цієї страви — це дивовижна розповідь про те, як південноамериканський овоч потрапив до Японії крізь шторми та португальські торгові шляхи, ставши основою зимового раціону та символом затишку.

1. Португальський слід та етимологія назви

Історія страви починається у XVI столітті (період Сенґоку, близько 1541 року). Португальські мореплавці та торговці привезли до Японії солодкий гарбуз видів Cucurbita moschata та Cucurbita maxima, який вони взяли на борт під час зупинки в Камбоджі.

• Коли португальці передали овоч японцям, вони зазначили, що він привезжений з Камбоджі.

• Японці сприйняли назву країни на свій лад: слово Камбоджа в японській транскрипції перетворилося на Кабоча (かぼちゃ).

• Цікаво, що спочатку цей овоч називали Тонбуа (західний гарбуз), але назва кабоча закріпилася на століття і збереглася донині.

2. Від підозри до зимового порятунку

У період Едо (1603–1867) японські фермери почали активно культивувати кабочу. Овоч виявився неймовірно невибагливим, стійким до шкідників і, що найважливіше, мав щільну шкірку та м'якуш, завдяки чому міг зберігатися місяцями без спеціальних умов.

Для Японії з її суворими зимами кабоча стала справжнім порятунком. У часи, коли свіжі зелені овочі взимку були недоступні, кабоча забезпечувала населення вітамінами (А, С, Е) та бета-каротином.

Традиція Тодзі (Зимове сонцестояння)

Зв'язок тушкованої кабочі із зимою закарбувався в культурі. На день зимового сонцестояння (Тодзі, близько 21-22 грудня) в Японії існує багатовікова традиція їсти Кабоча но німоно (часто тушковану разом із червоною квасолею адзукі). Японці вірять, що споживання кабочі в найдовшу ніч року захищає від застуд, приносить удачу та дарує довголіття.

3. Філософія та технологія Німоно

Техніка приготування німоно є фундаментальною для японської кулінарії. Вона втілює принцип Вашоку (гармонії та природності): зберегти та підкреслити власний смак продукту, а не замаскувати його.

Оскільки гарбуз кабоча сам по собі має насичений, солодкуватий, горіхово-каштановий смак і крохмалисту текстуру (нагадує щось середнє між гарбузом, солодкою картоплею та смаженим каштаном), маринад-бульйон роблять дуже стриманим.